Клінічні прояви цукрового діабету враховують лише під час постановки діагнозу, але без підтвердження лабораторними показниками даний діагноз не правомірний. Існує кілька груп лабораторних показників цукрового діабету, але серед них виділяють кілька основних. До таких показників відносять рівень глюкози в крові (глікемія), і в сечі (глюкозурія), інтегрований показник компенсації цукрового діабету – глікозильований гемоглобін.
Глікемія – концентрація глюкози в сироватці крові взятої з вени. Частіше цей показник називають цукром крові або глюкозою крові.
Основним гормоном, відповідальним за засвоєння глюкози і регуляцію гомеостазу, є інсулін. Під впливом інсуліну концентрація глюкози в крові знижується, під впливом інших гормонів – підвищується. Вміст глюкози практично однаково в плазмі і клітинах крові. Вміст глюкози в артеріальній крові – трохи вище, ніж у венозній. Нормальні межі 3,3-5,5 ммоль / л. Забір крові повинен проводитися натщесерце, оскільки рівні глюкози залежать від часу останнього прийому їжі і її складу, що може бути джерелом помилок при інтерпретації дослідження.
Для щоденного контролю хворі на цукровий діабет використовують показник концентрації глюкози з пальця (капілярна кров). Отримана крапля крові аналізується з використанням тест смужок, які зчитуються за допомогою лічильника – глюкометра. У лічильниках використовується глюкозозалежна електрохімічна реакція. Сучасні глюкометри перераховують показники капілярної крові на венозну. Кишенькові глюкометри не слід використовувати для постановки діагнозу цукрового діабету, оскільки розкид показників у них близько 2 ммоль / л. Якщо показання глюкометра 9 ммоль / л, то концентрація глюкози в крові може бути від 7 до 11 ммоль / л.
Глюкозурія – виявлення глюкози в сечі. У здорової людини в сечі глюкози немає або її кількість незначна, тому що вона підлягає зворотньому всмоктуванню в канальцях нирок.
Кількість глюкози яка підлягає зворотному всмоктуванню в канальцях залежить від так званого ниркового порога. Нирковий поріг – це рівень глюкози в крові при якому вона підлягає повному зворотному всмоктуванню, у людей він коливається від 8 до 10 ммоль / л. Більш висока глікемія зумовлює появу глюкози в сечі – глюкозурія.
Глюкозурія може виявлятися при надмірному вживанні солодощів і важких захворюваннях нирок. При цукровому діабеті через клубочки нирок фільтрується глюкози в 3-7 разів більше, ніж у здорової людини. Кількість глюкози, що виділяється сечею, залежить від інтенсивності реабсорбції і осмотичного тиску первинної сечі. При цукровому діабеті концентрація глюкози в сечі досягає 8-10%. У деяких хворих на цукровий діабет глюкозурія відсутня, незважаючи на те що рівень глікемії значно перевищує показники ниркового порогу. Глюкозурія може з’явитися на тлі нормальної глікемії, якщо реабсорбція глюкози в нирках зменшена. Величина глюкозурії найчастіше збігається з величиною гіперглікемії.
Глікозильований гемоглобін – результат неферментативного приєднання глюкози до молекули гемоглобіну, точно відображає ступінь порушень вуглеводного обміну і є основним показником компенсації цукрового діабету. Рівень глікозильованого гемоглобіну відображає середню концентрацію глюкози в крові протягом життя еритроцитів (100-120 діб). Тому дозволяє оцінити рівень компенсації цукрового діабету за 3 місяці. Оптимальний для оцінки ризику розвитку ускладнень – поразок судин і нервів при діабеті.
У нормі в крові людини присутня незначна кількість глікозильованого гемоглобіну. Хворим на цукровий діабет рівень глікозильованого гемоглобіну слід визначати кожні 3 місяці.